Письмові згадки

Czechy 36

Krasowka 48

БЕРДИЧЕВСКАГО УѢЗДА.

Мировой Посредникъ отставной поручикъ Адамъ Пашковскій.

Мѣстопребываніе въ с. Пашковкѣ.

ВОЛОСТИ.

...

4) Закутинецкая:

с. Закутинцы, с. Красовка, д. Чехи, д. Малые Гадомцы и с. Сингаевка.

...

КРАСОВКА, село въ 6-ти верстахъ на сѣверо-западъ отъ Кашперовки, а отъ Бердичева въ 15 верстахъ, въ лѣсистомъ мѣстопоженіи, при вершинѣ болотистаго ручья Горбатки. Принадлежать вмѣстѣ съ деревнею Чехами к Червонецкому ключу (м.Червоно въ 5 верстахъ отъ Красовки въ Житомірскомъ уѣздѣ), графа Адольфа Ивановича Грохольскаго (лат. испов., род. 1799 года, жив. въ м. Червономъ, гдѣ ему принадлежитъ 860 р.д.м.п.); въ Красовкѣ 1488 десятинъ. Жителей обоего пола 354. Въ 1783 году во время визиты въ Красовке считалось жителей обоего пола 354 въ 40 хатахъ. Червонецкое имѣніе тогда принадлежало Францишку з Грабова Грохольскому-Мечнику Коронному.

Церковь Рождество-Богородичная, деревяная, 7 класса; земли съ лѣсомъ имѣетъ 61 десятину. О времени построенія церкви неизвѣстно было еще въ 1783 году во время визиты.

Распоряженія епархіальнаго начальства

— Отъ его высокопреосвященства награждены 27-го ноября, набедренниками священники бердичевскаго уѣзда: ..., с. Красовки - Игнатій Чижевскій, ...

Постановленія совѣта кіев. училища дѣвицъ дух. званія

— Священникъ Трофимъ Ивановскій, при рапортѣ отъ 10-го минувшаго декабря, представилъ въ совѣтъ кіевскаго училища дѣвицъ духовнаго званія 800 рублей серебромъ, завѣщанныя въ пользу сего училища умершимъ священникомъ с. Красовки, бердичевскаго уѣзда, Игнатіемъ Чижевскимъ. Совѣтъ училищный, съ утвержденія преосвященнаго Порфирія, епископа чигиринскаго, викарія кіевской митрополіи, постановилъ: о полученіи денегъ увѣдомитъ священника Ивановскаго, а имя благотворителя іерея Игнатія вписатъ въ училищный сѵнодикъ для молитвеннаго воспоминанія, вмѣстѣ съ именами другихъ благотворителей училища, по утвержденному его высокопреосвященствомъ, 29 іюля, по порядку.

— По ходатайству Его Высокопреосвященства Арсенія, Митрополита Кіевскаго и Галицкаго, Святѣйшій Сѵнодъ опредѣленіемъ отъ 12/29 декабря 1869 года назначилъ единовременное пособіе слѣдующимъ лицамъ кіевской епархіи:

г) священническимъ вдовамъ: <...> и с. Красовки, бердичевскаго уѣзда Маріи Чижевской по 70 руб. каждой;

Krasówka, wś, pow. berdyczowski, o 6 w. na płn.-zach. od Kaszperówki, o 15 w. od Berdyczowa, śród lasów, u źródeł błotnistej strugi Horbatki, dopływu Pustochy. Należy wraz z Czechami do klucza czerwońskiego Tereszczenki, dawniej Grocholskich, w pow. żytomierskim. Ma 1488 dzies. ziemi, 354 mk., cerkiew Narodz. Matki Boskiej.

243. Красовка, с. б. вл., дв. 52, ж. 368; ц. пр. шк., п. д., конн. млнц., конскій зав.

9. с. Красовка (владѣл.). Въ немъ дворовъ - 97, жителей обоего пола - 692 чел., изъ нихъ мужчинъ - 328 и женщинъ - 364. Главное занятіе жителей - хлѣбопашество. Разстояніе отъ уѣзднаго города до села - 17 версть, отъ ближайшихъ: желѣзнодорожной станціи - 17 верстъ, телеграфной - 17 верстъ, почтовой (казенной) - 17 верстъ, почтовой (земской) - 8 верстъ. Желѣзнодорожная станція носить названіе «Бердичевъ». Почтово-телеграфная станція находится въ г. Бердичевѣ, почтовая-земская - въ м. Бѣлопольи. Въ селѣ числится земли - 1282 десятины, изъ нихъ принадлежитъ: помѣщикамъ - 894 десят., церкви - 62 десят. и крестьянамъ - 326 десят. Село принадлежитъ наслѣдникамъ Ѳеодора Артемьевича Терещенко; хозяйство въ имѣніи ведетъ управляющій Захарій Ивановичъ Золоторевъ; система хозяйства какъ у помѣщиковъ такъ и у крестьянъ - трехпольная.

Въ селѣ имѣются: одна православная церковь, одна часовна, одна школа грамоты и одна вѣтряная мельница, съ однимъ рабочимъ.

Пожарная часть состоитъ изъ: 1 насоса, 7 бочекъ, 8 багровъ и 12 ведеръ, содержимыхъ на средства экономіи, съ расходомъ въ 20 руб. въ годъ.

Общественный запасной продовольственный капиталъ къ 1 января 1900 года составлялъ сумму въ 1865 рублей 64 коп.

Krasówka, 1.) wś, pow. berdyczowski, gm. Puzyrki, st. poezt. Berdyczów (16 w.), 511 mk., cerkiew, szkółka cerk.

Убійство отцемъ ребенка.

Среди дѣлъ, разбиравшихся въ Бердичевѣ 12 сентября сего 1903 года, слѣдуетъ отмѣтить одно дѣло, разсматривавшееся безъ присяжныхъ засѣдателей. Заключается оно въ слѣдующемъ. Крестьянинъ Капаница, проживающій въ с. Красовкѣ, Бердичевскаго уѣзда, будучи въ гостяхъ во время масляницы 12 февраля 1903 г., какъ обыкновенно водится, выпилъ. Вернувшись домой, онъ легъ спать. Жена Капаницы встрѣтила его тоже, какъ обыкновенно бываетъ, бранью. Ругань продолжалась долго. Не вытерпѣвъ, Капаница всталъ, свхватилъ кочергу, желая ударить ею жену; но вмѣсто жены попалъ въ голову девятимѣсячнаго своего сына, котораго мать держала въ это время на рукахъ. Отъ нанесеннаго ребенку удара, онъ умеръ. Подсудимый, проливая горькія слезы, призналъ себя виновнымъ въ томъ, что желая ударить жену, попалъ въ ребенка. Судъ приговорилъ Капаницу къ аресту на одинъ мѣсяцъ при полиціи и къ церковному покаянію.

Архіерейская ревизія

Въ пятницу, 16 мая, преосвященный Агапитъ, епископъ Чигиринскій выѣзжаетъ изъ Кіева для обозрѣнія церквей и школъ въ нѣкоторыхъ приходахъ Кіевскаго, Радомысльскаго, Сквирскаго, Бердичевскаго и Липовецкаго уѣздовъ по слѣдующему маршруту. ... 21 - сс. Лебединцы (литургія), Халаимгородокъ, Камени и Красовку (всенощное бдѣніе и ночлегъ), Бердичевскаго уѣзда; ...

БЕРДИЧІВСЬКИЙ ПОВІТ (на Київщині). Пожарне діло. Тіснота осель і солом’яні покрівлі - це ті нещастя, які що-року не одну сотню селян бердичівського повіту пускають по світу з торбами. З цього само собою виходить, що всякі заходи проти пожарів на селі треба тільки вітать. Одначе, тих протипожарних заходів, що заводяться по селах бердичівського повіту: Чернявці, Махнівці, Сокільці, Закутинцях, Красівці, Держанівці, Чорнорудці, В.-Нізгурцях, Юровці, Білопіллі і Журбинцях вітать ніяк не можна. Селянам перелічених сел місцеве начальство загадало що-року, починаючи од 1 апріля до 1 октября, по черзі, по кілька чоловік, як самим приходити, так і коней своїх приводити до пожарних заїздів і тут вистоювать од ранку до ранку. Це на те, що, як виникне де пожежа, так щоб було кому її гасить. Але це ж страшний тягарь для селян. Марнується дорогий для хліборобів час - це одно. Друге те, що в кожнім селі мало не половина селян «безлошадних» і одбувати натурою встановлену пожарну повинність не можуть. Перекласти ж повинність на гроші - поставить нанятих пожарних і коней - знов таки важко, бо це пахне по кожному окремому селі 1500-2000 карб. Де ж їх взять, коли й окрім того кожний селянин платить всяких инших грошових одбутків більш ніж З карб, на рік. Думали-гадали сельські громади і наказ начальства обскаржили міністрові внутрішніх справ, п. київському, подільському і волинському генерал-губернаторові і п. київському губернаторові.

Як засновано в с.Красівці кооператив Білопільськ. р.

Глухе село Красівка, но й тут находять собі місце здорові начала радянського будівництва. Не так давно, два місяці тому назад в с. Красівці засновано кооператив. Раніш в 1921 р. у нас був кооператив но, як кажуть селяне, «прогорів». Багато скаржились люде за свої паі на старе правління, але все-таки толком не знають, хто винен в загибелі першого кооперативу, чи наші лавочники, чи Райсоюз. Лавочники обвинувачують верхи.

В цьому році так склались обставини, що селяне знову взялись до заснування кооперативу: можно сказати, що саме життя наштовхнуло на це. В селї оселився Бердичівський спекулянт ї открив маленьку лавочку. Торгівля у нього пішла «бойко»: не пройшло й місяця, як він став возити що-неділі за товаром по 5 хур пашні до Бердичіва. Бачуть це люде, розмовляють між собою, лають спекулянта, що багато дере, — й розійдуться.

Но комнезам не спить. Одного разу ним поставлено питання про заснування кооперативу на зібранні КНС. Дружно обміркували цю справу, обрали правління з людей енергійних, заслуговуючих довірря і зараз же приступили до праці. Майже всі члени КНС внесли паі, а також багато й тих селян, які ставляться свідомо до цієі справи Торгівля іде швидким темпом. Правління поговорює, як-би открити кузню.

Ну, щож, в добрий час!

Чуть не забув... А що робить Бердичівський спекулянт? Мусів через неділю вибратись до Бердичева, через те, що селяне наочно зрозуміли, як багато дер спекулянт і перестали ходити до нього.

Селькор с. Красівці М. М.

З життя комнезамів. І в нас прокинулись.

с. Красівка

Наша організація була роспорошена, не було ніякої дісціпліни. Село було дуже затемнене й н., було ніякої просвіти; існували читачі, але не було чого читати: жадної газети не виписували.

Заїзджає якось у село голова ОкрКНС т. Косак; зглянувся він на наше безпорадне становище й через два дні надіслав нам робітника-курсантку Окрпартшколи Міропільську.

Тепер нам настав час просвітлої години. Хата читальня, коли ие прийдеш, завжди повна людей. Вже й півні співають, вже й спати пора, а читальню шкода покидати, бо як зачне т. Міропільська розказувати про попів та взагалі про релігійний дурман, яким вони забивають наші голови, чи читати газети та книжки, то слухаєш ї ще хочеться.

Організується колектив за котрий ми тільки чули, а як заснувати то й не знали. Т. Міропільська збірає жінок, балакає з ними; жінки робляться все більш сміливішими й ними подаються заяви до комнезаму.

Прохання від КНС надсилати таких робітників, надсилати до сільської праці курсантів.

Член КНС Квілинський

Взялись за куркулів

(с. Красівка)

До останнього часу куркулі мали широке верховодство над нами, як вони величали, комалиднями, але тепер цьому прийшов кінець.

Куркулі по навичці увивались круг надісланої округою робітниці, подавали заяви й скарги, що їх кривдили, але вона не дає їм попуску.

Це якесь нещастя явилось на нашу голову, ми ще й не бачили такої людини, - кажуть куркулі.

— Скільки в селі не було, що не казали, а до лісу не встручались. По других селах подивишся возять у день, а тут паршивого дубчака не можна привезти.

Обрали комісію, котра стежить за кожним свіжим зрізком.

Квилінський

К.Н.С. зворушив життя села.

(с. Красівка, Білопільськ. р.)

Наше село, як і инші, дуже від стало від сучасного життя, що гальмує розвиток сільського господарства та будівлю нового побуту. Селяне довго самочинно рубали ліс, а дерева на поправку містків і шляхів нема. Про хату-читальню й не знали, що воно таке. Газети йшли тільки на цигарки.

Організація КНС існувала тільки формально, свойого значіння не розуміла.

Таке становище села було, поки не приїхав новий голова КНС.

Зараз маємо в селі гарну хату-читальню. В комнезамі маємо вже кілька жінок. Селянство, беручи приклад з КНС проводить час відпочинку в хаті-читальні слухаючи нові книжки. Молодь забула про досвідки й вечорниці. В хаті-читальні проводяться лекціі та демонструються картини по природознавству.

Завдяки заходам голови КНС Червінська цукроварня дала матеріал на поправку містків та шляхів. Складено комітет, котрий стежить, аби не рубали лісу. Одним з наслідків роботи голови КНС — це організація колективу ім. К. Маркса, не дивлячись на перешкоди з боку куркульні.

За прикладом КНС селянство береться до суспїльноі праці.

Бувалий

ПЕРЕЙШЛИ НА ШOСТИПIЛКУ.

(с. Красівка. Білопільського району)

31 серпня наш молодий, тільки що з’організований колектив імени «Карла Маркса» привіз райагронома. Агроном Мороховець розсказав і доказав нам перевагу багатопільного сівообороту перед чотирьохпільним, так що ми постановили прийняти пропозіцію агронома й перейти на шостипілку.

К — к А

З такими головами КНС далеко не заідеш

(с. Красівка, Білопільського рай.)

У нас в селі з’явилось нещастя якесь, новий голова КНС, що називає себе «контроль села». Але цей «контроль» нікуди не ходить і не бачить, як лісокради ліс докінчують та на самогон міняють. Страшенно пагано відноситься він і до колєктиву «Карла Маркса» кажучи:

Працюйте, поки ваше право, але не довго, не більш як до зіми, а там все розвіється (!?)

Навіщо ж тоді будувать колєктиви, навіщо ж тільки енергії затрачати?

Він вже починає руйнацію колєктиву: перш за все позбавляє голову колєктиву права виборчого голосу. На запитання на якій підставі це зроблено, члени виборчої комісії не могли дати конкретної відповіді, тільки сказали:

— На цьому настояв голова КНС гр. Сич.

Хто забере цю біду від нас?

Член колєктиву

СПИСОК осіб, що відновлені у виборчих правах, згідно постанови Окрвиборчкому від 23-го березня 1925 р.

Призвіще, імя та по батькові	Місце перебування
...	...
Кукуруза Григор Андрієвич	с. Красівка

Припиніть спекуляцію за рахунок незаможников

(с. Красівка, Бердичівськ. р.)

Незаможники Красівки й не знали про те, що на пільгових умовах вони можуть придбати лісу. Сиділи собі тихо в землянках. Знали тільки, що в Чехівсько-Красовецькій лісній дачі, в урочищі Чагарії, вже не один рік рубає ліс бердичівський спекулянт Абрам Бух.

Бачили й мовчали.

Та й щож мали робить? За чиім дозволом, на який рахунок Бух нищив ліса - про це знав хіба бувший голова КНС Новарчук. Та ще дехто.

Аж раптом, після перевиборів голови КНС, пішла чутка, що Бух ріже ліс за рахунок організації КНС с. Красівки. Та ще й як ріже. Вже й травень минає, а він валить дуби та березу в посадку сосни та йолки. Звалить дуба - зломає не менш десяти деревин.

Пішли незаможники до Буха, документів на ліс питати. Відмовився. І тільки в лісника Ткачука оказалось три ордери на ім’я 18 членів організації КНС.

Ружинське лісництво, за підписом заст. лісничого Скородумова, відпустило їм 173 дерева на суму 320 карб. А ліс рубає Бух, спекулює дровами у Бердичеві.

Незаможник.

Від редакції:

Ордера, що по їх Бух рубав ліса предявлено редакції.

Зведення про хід осінньої сівби по селах Бердичівського району за станом на 21 вересня 1941 року.

...

Управи сіл: ... та Красівки зведень на 21 вересня до Міської управи не надіслали.

Від Районного Управління

Бердичівське Районове Управління пропонує всім старостам сіл району в терміновому порядкові зібрати у населення села та громадських господарствах всі документи, одержані ними від військових частин за продукти харчування, фураж, коні, худобу та інш.

У випадках, коли від військових частин при одержанні ними зазначеного, по ріжним причинам документів не було одержано, необхідно мати відповідні акти.

На всі ці документи та акти скласти списки в 3-х примірниках по слідуючій формі:

ч./ч.

Назва доку- ментів

Яка вій- ськова ча- стина

Що забрано

На яку суму

Примітка

З якими з’явитись до Районного Управління.

...

2. 28-го жовтня 1941 року. с.с. Житинці, Жидивці, Журбинці, Іванківці, Катеринівка, Кикишівка, Красівка, Кукільня, Кустин, М. Нізгурці, М. Радзівілівка, М. Татарнівка.

...

Голова Бердичівського Райуправління САВЧУК

Секретар ПАВЛОВСЬКИЙ

ПОСТАНОВА

Бердичівського Районового Управління від 14 листопада 1941 року.

Для забезпечення виконання завдання по заготівлі та вивозці лісу на терені Бердичівського району в 4-му кварталі 1941 року Бердичівське Районове Управління УXВАЛЮЄ:

Зобов’язати сільських старостів в порядкові платної трудгужповинності відрядити в розпорядження оберлісництва щоденно на термін до 1-го січня 1942 року робочу силу - лісорубів та підводи в нижче зазначеній кількості по Чорнолозькому лісництву.

	Лісозаготівля		Лісовивозка		ПРИМІТКА
	плян заготівлі в к/м	потрібно к-сть лісорубів щоденно	плян вивозк к/мет.	потрібна к-сть підвод щоденно
5. Красівка	300	6	225	5	Лісовивозка на станцію Рея на віддалі 8-10 клм.

...

Більше уваги весняній сівбі

...

Відомості про хід ремонту сільськогосподарського інвентаря по громадських господарствах показують, що в селах Агатівці, В. Пятигірці, Гардишівці, М. Радзивилівці, Обухівці, Скаківці наближаються до закінчення ремонту сільськогосподарського інвентаря, навпаки, в селах Гвоздаві, Демчині, Катеринівці, Красівці, Кукільні, Чехах відстали з ремонтом. Засипку і очистку посівних та страхових фондів в Голодьках, Гришківцях, Маркушах, Райках, Житинцях, закінчили, а в Красівці, Кустині, Никонівці, Жидівцях, В. П’ятигірці зволікають цю справу. З Хажинських господарств № 1 і 2, Повецького-Хмелищ навіть не інформують, що вони роблять.

...

Чутливо відгукнулись

На заклик Великонімеччини - допомогти робочою силою - чуйно відгукнулись хлопці і дівчата села Красівки. Вони паралельно з роботою вивчатимуть там високу німецьку техніку і сільське господарство. П’ятнадцять юнаків записалось на від’їзд в Великонімеччину. Вони допоможуть цим і своїй батьківщині у відбудові зруйнованого краю.

Петро Козлов

ПОСТАНОВА № ЗО

Бердичівського Районового Управління від 16 травня 1942 р. «Про сплату податку за користування веломашинами»

З метою кращого впорядкування шляхів району, Районове Управління ПОСТАНОВЛЯЄ:

1) Всі мешканці сіл Бердичівського району за користування веломашинами повинні сплатити одноразовий податок в розмірі 50 крб. за одну веломашину.

2) Сплата податку переводиться в приміщенні Районового Управління (Бердичів, Українська Площа) терміном до 15-го червня, по зазначеному нижче календарю.

З) За несплату податку після цього числа буде нараховуватись пеня в розмірі 0,5% за кожен прострочений день, а з 1-го липня 1942 р. від неплатників будуть відбиратись веломашини.

4) Під час сплати оподаткування веломашин пред’являти персональні документи та пашпорт на веломашину.

5) Старостам сіл надіслати до Райуправління списки власників веломашин, мешкаючих в селі.

6) Ця постанова набуває чинності з 16-го травня 1942 р.

Нагляд за виконанням її покладається на старост сільуправ, районову поліцію та районовий шляховий відділ.

КАЛЕНДАР ЯВКИ НА РЕЄСТРАЦІЮ ВЛАСНИКІВ ВЕЛОМАШИН ЗА НАЗВОЮ СІЛ

...

9-го червня Красівка, Н.Олександрівка, Чехи.

...

Голова Райуправління - Савчук

Секретар - Павловський

За Іллічевою мрією Один із ста тисяч

Він стоїть на п’єдесталі, пофарбований, прикрашений прапорцями. Наче спочиває після багатьох десятиліть кожноденної праці на колгоспних полях.

Ще на початку тридцятих років прибув він в МТС. Відтоді незмінно до 1967 року працював на ньому красівчанин Василь Трохимович Бубас. Не міняв його на новий - звикся з цим зручним «Універсалом».

А тепер машина на п’єдесталі. Як пам’ятник героїчній праці людей, що перетворили в життя Ленінський кооперативний план. То один із ста тисяч тракторів, про які мріяв Ілліч.

Надто простою здається машина у порівнянні з новою потужною технікою села. А її тепер у красівчан, як і в трудівників інших сіл, досить. В колгоспі імені Карла Маркса нині є 16 тракторів, 13 автомашин, 9 комбайнів. А в нашому районі їх відповідно 500, 250 і 415. 150 сповна оснащених технікою механізованих ланок вирощують хліб і цукрові буряки, картоплю і кукурудзу.

Збулась Іллічева мрія. Нове соціалістичне село впевнено йде вперед, по світовому Ленінському шляху.

В. Кельман, головний інженер райсільгоспуправління.

КРАСІВКА - село, центр сільської Ради. Розташована за 20 км на схід від районного центру та за 12 км від залізничної станції Червоне. Дворів - 262. Населення - 742 чоловіка. Сільраді підпорядковане с. Дубівка (до 1948 року - Чехи).

В Красівці розміщена центральна садиба колгоспу ім. Карла Маркса, за яким закріплено 1748 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1508 га орної землі. Колгосп спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби. З технічних культур значне місце посідають цукрові буряки.

На території села є восьмирічна школа, в якій 12 учителів навчають 155 учнів, будинок культури на 210 місць, бібліотека з фондом понад 6 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, відділення зв’язку, майстерня побутового обслуговування.

Партійна організація (створена 1931 року) об’єднує 23 комуністів, комсомольська (виникла 1930 року) - 32 членів ВЛКСМ.

За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, освіти і медицини, 55 трудівників села нагороджено орденами й медалями Союзу РСР.

Село відоме з 1783 року.

Радянську владу встановлено у січні 1918 року. В липні 1924 року створено ТСОЗ ім. Карла Маркса.

Під час Великої Вітчизняної війни 367 жителів села брали участь у боротьбі проти гітлерівських окупантів. Всі вони відзначені урядовими нагородами. Уродженцеві Дубівки І.О. Сікорському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 76 односельців загинули за свободу і незалежність Батьківщини.

В селі на честь загиблих воїнів-односельців і воїнів, які віддали своє життя за визволення Красівки від німецько-фашистських загарбників, 1965 року встановлено пам’ятник.

Людина з легенди

Він часто приходить сюди - до постаменту, на якому стоїть його «У-2». Давно стоїть - як пам’ятник першим механізаторам і особисто йому, Василю Тимофійовичу Бубасу.

Машину хотіли поставити на постамент зіпсованою. А він у душі з цим не погодився. З деталями була ціла проблема, ба в районі уже давно не значилося жодного універсала - не те, що ровесника цього трактора, який відслужив двадцять років, а й пізніших, післявоєнних випусків. Однак Василь Тимофійович таки роздобув потрібне.

Трактор міг виїхати на п’єдестал своїм ходом. Однак у колгоспі цього не знали, бо тоді Василь Тимофійович лежав у лікарні. Коли повернувся в свою Красівку, після одужання, трактор з постаменту фарами прорізував вечірні сутінки. Довідався, що поставили його, цілком справного, краном...

- Півгодини на підготовку - і можу завести, - говорить Василь Тимофійович, вдивляючись у знайомі до дрібниць обриси машини.

На ній зберігся слід війни. Щоправда, не від кулі чи осколка, а від удару об скалу в затопленому кар’єрі поблизу сусідньої Дубівки. Німці вже були у селі, коли він прийняв таке рішення, зрозумівши, що становище безвихідне. Можливо дехто й бачив, як шугнув у воду його «У-2», та ніхто не сказав, про це окупантам, не видав тракториста. А знайшовся б фашистський прихвостень у селі - не здобрувати б йому, одному з перших механізаторів району, трактористу з 1930 року, який у Демчині орав куркульські межі.

Їх у Красівській тракторній було 12 - веселих, працьовитих. А поварихою в бригаді була чорноока красуня Таня. З усіх вибрала вона Василя, який завжди першим виїжджав зі стану і найдовше затримувався в полі. Тодішні трактори не мали електроосвітлення, з настанням вечірніх сутінків на полях замовкав гул техніки. Василь же чіпляв на машину факел, щоб прихопити для праці декілька годин у ночі.

45 літ промайнуло відтоді - літ, прожитих у любові, злагоді. Нині хазяйці дому часто нездоровиться, та одужає - і така ж спритна в роботі, як і тоді, коли була механізаторською поварихою. А Василя Тимофійовича ніби й не беруть літа - кожного дня він на роботі. З того часу, як лікарі заборонили йому працювати на техніці, він - то їздовий, то скиртувальник, вантажник. При ділі завжди. Лише коли вийшов на пенсію - зоглянувся, що хата вже не відповідає сучасній моді і достаткам. На місці старої звели Бубаси нову, а потім - сарай та погріб, щоб було не гірше, ніж у сусідів.

Усе, що навіювало згадку про прожиті молоді літа, віддав дітям у шкільний музей. Залишився в сім’ї лише великий портрет, вручений йому, як переможцю обласного змагання механізаторів за підсумками першого півріччя 1955 року. На той час уже 18 літ минуло відтоді, як сів на цей «У-2». Напис під портретом засвідчує: за перше півріччя 1955 року він виорав 670 умовних гектарів при плані 614. В наш час це майже річне завдання на значно потужніший, зручніший, з незрівнянно кращими умовами для праці механізатора трактор «ЮМЗ-6». А за рік Василь Бубас своїм «У-2» виробляв по 1200 - 1300 умовних гектарів. 900 - 950 трудоднів кожного року засвідчували його завзяття.

Літа помережили обличчя ветерана борозенками зморщок, та молодечим запалом ще світяться його очі, а в ході, руках відчувається колишня сила і вправність. Стоїть він біля постаменту, на якому - його трактор. Дивиться в далину і бачить себе, молодого, за кермом, яке тримав у своїх руках двадцять літ і яке ще, напевне, понині береже тепло його працьовитих рук.

П. Собчик

В Бердичевских степях

...

А вот Красовка (700 человек населения) намного древнее: по документам оно известно с 1783 года как усадьба польского помещика. Сельсовету подчинено село Дубровка, которое до 1948 года называлось Чехи: в свое время здесь существовала довольно большая чешская колония.

...

Вадим Киплинг